Mirk@

ПРО НОЖИЦІ

Найперші ножиці з'явилися у людини зовсім не тому, що йому потрібно було якось обслуговувати себе, а тому, що йому потрібно було якось стригти: овець. Сталося це три з половиною тисячі років назад, ножиці тоді були двома лезами, сполученими на кшталт пінцета.

Винахід цей, хоч і функціонував, але не був особливо вдалим (леза "овечих" ножиць, що з'явилися уперше в Древньому Римі, не оберталися відносно центру, а просто стискувалися рукою, як велика захватка для шматочка торта), і тому наші прадіди користувалися ним тільки перед вовняним "сезоном утеплювача". І так би це неподобство і тривало, якби в Древніх Сиракузах не народився математик і механік Архімед. Великий грек сказав: "Дайте мені точку опори, і я переверну весь світ"! - і винайшов важіль.

І тільки після цього, приблизно 1000 років тому, якомусь ремісникові прийшло в голову з'єднати два ножі за допомогою цвяха, а ручки їх загнути кільцями. Як показав час такі ножиці виявилися зручнішими. Про них нехитра дитяча загадка: "Два кільця, два кінці, а посередині цвях".

А далі, як завжди, винахід почав жити своїм власним життям: часом удосконалювався (перетворюючись в робочі інструменти перукарів і лікарів), а часом стаючи предметом розкоші із золота і срібла. Робили ножиці із сталі і заліза (сталеві леза наварювали на залізну основу), срібла, покривали позолотою, багато прикрашали. Фантазія майстрів-ремісників не мала межі - то виходив дивовижний птах, дзьоб якого різав тканину, то колечка для пальців обвивали виноградні лози з гронами винограду, то раптом виходили не ножиці, а казковий дракон, увесь в таких хитромудрих прикрасах, що вони заважали користуватися цим функціональним пристроєм.